Мне подарили

10:07 24.01.2017
Андрій Крупко опубликовал запись в сообщество Наш мир

КУДИ ЗНИКАЮТЬ СИЛИ?!(ПРИТЧА)

Фотография
В ОДНОМУ МІСТІ ЖИВ ЗВИЧАЙНІСІНЬКИЙ ЧОЛОВІК. ВІН ВІВ НІЧИМ НЕ ПРИМІТНЕ І ШВИДШЕ ПАСИВНЕ ЖИТТЯ: МАЛО З КИМ СПІЛКУВАВСЯ, НЕ РОБИВ РІШУЧИХ ДІЙ І НІКОЛИ НЕ ЙШОВ НА РИЗИК. ЧОЛОВІКА НАЙЧАСТІШЕ БАЧИЛИ ГУЛЯЮЧИМ В ПОВНІЙ САМОТІ ВНАЙБЛИЖЧОМУ ЛІСІ, ЯКИЙ РОЗТАШОВУВАВСЯ НА ОКОЛИЦІ МІСТА.

ЦЯ ЛЮДИНА НЕ ВИЯВЛЯЛА АКТИВНОСТІ НІ В ЧОМУ, ТАК ЯК ПОСТІЙНО ЧЕКАЛА ДОПОМОГИ ЗЗОВНІ. ІНШІ ЛЮДИ, РОДИЧІ, ДРУЗІ, ОБСТАВИНИ, ВИПАДОК, БОГ, — ЧОЛОВІК ВВАЖАВ, ЩО ЙОМУ ВСІ ПОВИННІ ДОПОМАГАТИ І ПІДТРИМУВАТИ. ЗВИЧАЙНО Ж, РІДНІ, БЛИЗЬКІ ТА ДРУЗІ НАМАГАЛИСЯ ЙОГО ВСІЛЯКО ПІДТРИМАТИ. АЛЕ З КОЖНИМ РАЗОМ ЧОЛОВІКУ, ЗДАВАЛОСЯ, ЩО ВІН ВСЕ МЕНШЕ І МЕНШЕ РОБИВ ЩО-НЕБУДЬ САМ. ВІН НЕМОВ ВТРАТИВ ВСЯКУ ВІРУ В СЕБЕ І СВОЇ СИЛИ І ВИМАГАВ ДОПОМОГИ З НАЙМЕНШОГО ПИТАННЯ.

ОДНОГО РАЗУ ЧОЛОВІК ЗАХВОРІВ, У НЬОГО ПОЧАЛО ВІДНІМАТИ РУКИ. ВІДЧУВШИ СЕБЕ АБСОЛЮТНО БЕЗПОРАДНИМ, ВІН ТЕПЕР ПРОСТО СИДІВ УДОМА І ПЕРЕСТАВ ВЗАГАЛІ ЩО-НЕБУДЬ РОБИТИ. ХВОРОБА І НЕ ДУМАЛА ЙТИ. НІЯКІ ЛІКИ НЕ ДОПОМАГАЛИ. ОСТАННІЙ З ЛІКАРІВ, НА ДОПОМОГУ ЯКОГО ВСІ СПОДІВАЛИСЯ, ЛИШЕ РОЗВІВ РУКАМИ І ПОРАДИВ ЗВЕРНУТИСЯ ДО ОДНОГО ЗНАХАРЯ, ЯКИЙ ЖИВ В ЛІСІ ПОРУЧ З МІСТОМ.

ВІДШУКАТИ БУДИНОЧОК ЗНАХАРЯ ВИЯВИЛОСЯ ЗОВСІМ НЕСКЛАДНО. РІДНИХ ЗУСТРІВ СИВОЧОЛИЙ СТАРИЙ. ВІН МОВЧКИ ВИСЛУХАВ РОЗПОВІДЬ І ЇХ ПРОХАННЯ ПРИЙТИ ПОДИВИТИСЯ ЧОЛОВІКА ДО НИХ ДОДОМУ. «НЕХАЙ САМ ПРИХОДИТЬ. НОГИ-ТО У НЬОГО НЕ ВІДМОВИЛИ ! І НЕХАЙ ПРИЙДЕ ДО МЕНЕ ОДИН. »

НА НАСТУПНИЙ ДЕНЬ ПОНИКЛА ФІГУРА ЧОЛОВІКА ПОВІЛЬНО РУХАЛАСЯ ВЗДОВЖ ЛІСУ, НАБЛИЖАЮЧИСЬ ДО МАЛЕНЬКОГО БУДИНОЧКА ЗНАХАРЯ. СЛАБКИМИ РУКАМИ ЧОЛОВІК СПРОБУВАВ ПОСТУКАТИ В ДВЕРІ, АЛЕ НІЧОГО НЕ ВИХОДИЛО. ТУТ ДВЕРІ ВІДЧИНИЛИСЯ САМІ, СТАРЕЦЬ ВЖЕ ЧЕКАВ ЙОГО.

— ДОБРЕ, ЩО ПРИЙШОВ САМ, — СКАЗАВ ЗНАХАР. — ПРОХОДЬ.

РУКИ ЗОВСІМ МЕНЕ НЕ СЛУХАЮТЬСЯ, — ПОЧАВ РОЗПОВІДЬ ЧОЛОВІК. — НІХТО З ЛІКАРІВ НЕ ЗМІГ МЕНІ ДОПОМОГТИ.

— ЧОМУ Ж ТИ ДУМАЄШ, ЩО Я ДОПОМОЖУ ТОБІ? — БАГАТОЗНАЧНО ЗАПИТАВ СТАРЕЦЬ.

— Я ВЖЕ НЕ ЗНАЮ, ДО КОГО ЗВЕРТАТИСЯ, — СКАЗАВ ЧОЛОВІК. — ТИ — МОЯ ОСТАННЯ НАДІЯ.

— ОСЬ ЩО Я СКАЖУ ТОБІ, — ВІДПОВІВ ЗНАХАР. — Я НЕ ЗМОЖУ ТОБІ ДОПОМОГТИ... АЛЕ Є ЛИШЕ ОДНА ЛЮДИНА, ЯКА ЗДАТНА НА ЦЕ.

— ХТО Ж ВОНА? — З БЛАГАННЯМ ЗАПИТАВ ЧОЛОВІК.

— ЦЕ ТИ САМ.

ПІСЛЯ ЦИХ СЛІВ НА ХВИЛИНУ ВСТАНОВИЛАСЯ ПОВНА ТИША В БУДИНОЧКУ. НАРЕШТІ, ЧОЛОВІК ПРОДОВЖИВ.

- Я НЕ РОЗУМІЮ, ЯК ЦЕ МОЖЛИВО? — ЗДИВОВАНО ПРОМОВИВ ЧОЛОВІК. — У МОЇХ РУКАХ АБСОЛЮТНО НЕМАЄ СИЛ. ДЕ Ж ЇХ ВЗЯТИ МЕНІ?

— ВСЕ ВІРНО, У ТЕБЕ НЕМАЄ СИЛ, — СКАЗАВ СТАРЕЦЬ. — І СПРАВА ЗОВСІМ НЕ В ТВОЇХ РУКАХ. ПРОСТО ТИ САМ ВІДДАЄШ СВОЇ СИЛИ, ПРИЧОМУ ПОСТІЙНО.

— АЛЕ КОМУ? — ЗДИВУВАВСЯ ЧОЛОВІК.

— УСІМ, ВІД КОГО ЧЕКАЄШ ДОПОМОГИ, — ВІДПОВІВ СТАРЕЦЬ. — РІДНИМ, БЛИЗЬКИМ, ЛІКАРЯМ, ДРУЗЯМ, ВИПАДКОВОСТЯМ І ОБСТАВИНАМ. ТИ ДАРУВАВ ВСІМ СВОЮ СИЛУ, НЕ ДИВНО, ЩО РУКИ ПЕРЕСТАЛИ ТЕБЕ СЛУХАТИСЯ. ТАК ВОНИ ТОБІ ПРОСТО ПЕРЕСТАЛИ БУТИ ПОТРІБНИМИ, АДЖЕ ВСЕ НАВКОЛО РОБИТЬСЯ ЗА ТЕБЕ.

— ТА ЩО ТИ ТАКЕ КАЖЕШ! — ВИГУКНУВ ЧОЛОВІК, ГНІВНО ПІДНЯВШИ РУКИ ВГОРУ. — Я ВИКОНАВ СКЛАДНИЙ ШЛЯХ СЮДИ ОДИН, ЩОБ ПОЧУТИ ЦЕ! ..

— ЩО Ж, МАБУТЬ ВСЕ НЕ ТАК ВЖЕ Й ПОГАНО, — СКАЗАВ СТАРЕЦЬ, ДИВЛЯЧИСЬ НА ЖЕСТИ СПІВРОЗМОВНИКА. — БАЧУ, СИЛА ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ТВОЇХ РУК.

ЧОЛОВІК ЗДИВОВАНО ГЛЯНУВ НА СВОЇ ПІДНЯТІ РУКИ, ЯКІ ДО ТОГО БЕЗСИЛО ВИСІЛИ. ВІН МІГ ЇХ ТЕПЕР ВІЛЬНО ОПУСКАТИ І ПІДНІМАТИ, ВОРУШИТИ ПАЛЬЦЯМИ.

КОЛИ ПЕРЕСТАЄШ ЧЕКАТИ ДОПОМОГИ ВІД ІНШИХ, СИЛИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ, — ЗАДУМЛИВО ПРОМОВИВ СТАРИЙ.
Метки: психологія, емоції, стосунки, 7381ак
09:56 24.01.2017
Андрій Крупко опубликовал запись в сообщество Наш мир

КОЛИ ЗЛО СТАЄ ПОМІТНИМ

Фотография
В ОДНОМУ ДАЛЕКОМУ МІСТІ ЖИТТЯ ЗАВЖДИ ТЕКЛО РОЗМІРЕНО І СПОКІЙНО. ДЕНЬ ЗМІНЮВАЛА НІЧ, ЗИМУ — ЛІТО, ДОЩОВІ ДНІ ПЕРЕХОДИЛИ В СОНЯЧНІ, А ШКВАЛЬНИЙ ВІТЕР ВЩУХАВ ДО ПОВНОГО ШТИЛЮ. ВСЕ ЙШЛО ЯК ЗАВЖДИ. ЗВИЧНИЙ ПОРЯДОК ВСЕЛЯВ ВСІМ СПОКІЙ І ДОБРО.

ЯКОСЬ РАЗ МУДРЕЦЬ ПРОХОДИВ ПО ЦЬОМУ МІСТУ ПО ЦЕНТРАЛЬНІЙ ПЛОЩІ. ПРАВИТЕЛЬ ПОМІТИВ ЙОГО І ЗАПРОСИВ ДО РОЗМОВИ. ВОНИ ВІДІЙШЛИ В НЕВЕЛИКИЙ САД, ДЕ РОЗТАШОВУВАВСЯ НЕВЕЛИЧКИЙ СТАВОК.

ЩО СКАЖЕШ ПРО МОЄ МІСТО, НАЙМУДРІШИЙ? — ЗАПИТАВ ПРАВИТЕЛЬ. ВІН БУВ ГОРДИЙ СВОЄЮ ДІЯЛЬНІСТЮ, І ЯВНО ХОТІВ ОТРИМАТИ ПОХВАЛУ ВІД ВЕЛИКОГО МУДРЕЦЯ, ПРО ЯКОГО ХОДИЛИ ЛЕГЕНДИ.

— ПОДИВИСЯ НА ЦЕЙ СТАВОК, — СКАЗАВ МУДРЕЦЬ. — ЩО Ж ТИ БАЧИШ?

ТА НІЧОГО ОСОБЛИВОГО, — ЗДИВОВАНО ПРОМОВИВ ПРАВИТЕЛЬ. — ЗВИЧАЙНИЙ СТАВОК, ПО КРАЯХ ЗАРОСЛИЙ ОЧЕРЕТОМ. АЛЕ ДО ЧОГО ЦЕ ПИТАННЯ?

БУКВАЛЬНО ЧЕРЕЗ ПАРУ ТИЖНІВ ОЧЕРЕТУ СТАНЕ НАБАГАТО БІЛЬШЕ, — ВІДПОВІВ МУДРЕЦЬ. — А ПОТІМ І ЗОВСІМ ВЕСЬ СТАВОК СХОВАЄТЬСЯ ЗА ЙОГО ЗАРОСТЯМИ. АЛЕ ЗАРАЗ НІХТО НАВІТЬ НЕ ПРИПУСКАЄ, ЩО ТАК БУДЕ. УЯВИ СОБІ, ЩО ОЧЕРЕТ — ЦЕ ПІТЬМА, ЯКА РОЗРОСТАЄТЬСЯ, ПРИЧОМУ ДОСИТЬ ШВИДКО. КОЛИ ТЕМРЯВА РОЗРОСТАЄТЬСЯ, ТО ЦЕ ЗАВЖДИ ВІДБУВАЄТЬСЯ НЕПОМІТНО.

— ДЯКУЮ, НАЙМУДРІШИЙ, — НЕ МЕНШЕ ЗДИВОВАНО СКАЗАВ ПРАВИТЕЛЬ. — Я ПЕРЕДАМ ТВОЄ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТОМУ, ХТО ПІКЛУЄТЬСЯ ПРО ЦЕЙ САД ЗІ СТАВКОМ. АЛЕ ЩО Ж ВСЕ-ТАКИ ТИ СКАЖЕШ ПРО МОЄ МІСТО?

— КОЛИ ТЬМА РОЗРОСТАЄТЬСЯ, ТО ЦЕ ЗАВЖДИ ВІДБУВАЄТЬСЯ НЕПОМІТНО, — МУДРЕЦЬ ЛИШЕ ПОВТОРИВ СВОЮ ОСТАННЮ ФРАЗУ І ВКЛОНИВСЯ, ДАЮЧИ ЗРОЗУМІТИ, ЩО РОЗМОВА ЗАКІНЧЕНА.

ПРАВИТЕЛЬ СПРОБУВАВ ЙОГО ЩЕ ПРО ЩОСЬ ЗАПИТАТИ, АЛЕ МУДРЕЦЬ ТІЛЬКИ ПОХИТАВ ГОЛОВОЮ.

— НЕВЖЕ ТИ ХОЧЕШ СКАЗАТИ, ЩО МОЄ МІСТО ЗАНУРЮЄТЬСЯ В ТЕМРЯВУ? — КРИКНУВ УСЛІД СТАРЦЕВІ ПРАВИТЕЛЬ. — АЛЕ Ж ЦЕ ПРОСТО СМІШНО! ПОДИВИСЯ НА ВСІ БОКИ: ЛЮДИ ЗАДОВОЛЕНІ І ЩАСЛИВІ, НІЯКОГО НАТЯКУ НА НЕВДОВОЛЕННЯ І НЕЩАСТЯ НЕМАЄ. НІЧОГО ПОДІБНОГО НЕ ПОМІТНО...

У НАСТУПНУ МИТЬ ПРАВИТЕЛЬ ЗМІНИВСЯ В ОБЛИЧЧІ, ТАК ЯК ДВА ОСТАННІХ СЛОВА«НЕПОМІТНО» ТЕПЕР ЗДАЛИСЯ ЙОМУ ПІДОЗРІЛИМИ. «МУДРЕЦЬ ЗАРАЗИВ МЕНЕ ПЕСИМІЗМОМ! АДЖЕ ВСЕ ДОБРЕ В МОЄМУ МІСТІ ». ПІСЛЯ ЦИХ ДУМОК, ЙОМУ І СПРАВДІ ПОЧАЛО ЗДАВАТИСЯ, ЩО НІЯКОГО СПОКОЮ І ДОБРОТИ НАСПРАВДІ НЕМАЄ.

ПРАВИТЕЛЬ ПОВІЛЬНО ЙШОВ ПО СТЕЖЦІ САДУ, ПОСТУПОВО ВІДХОДЯЧИ ВГЛИБ, ДЕ ДЕРЕВА БУЛИ ГУСТІ І ВИСОКІ. РАПТОМ ВІН ПОЧУВ РОЗМОВУ ДВОХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ БУЛИ ЗВИЧАЙНИМИ ЖИТЕЛЯМИ ЙОГО МІСТА. КОЖЕН З НИХ ГОВОРИВ ПРО ТЕ, ЯК СКЛАДНО І ВАЖКО ДАЄТЬСЯ ЇМ ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ. ПРИ ЦЬОМУ НЕ МОЖНА ПОКАЗУВАТИ І ТІНІ НЕВДОВОЛЕННЯ, ТАК ЯК ТЕБЕ ВІДРАЗУ ЧЕКАТИМЕ НЕЗАВИДНА ДОЛЯ «НЕВДЯЧНОГО»АБО НАВІТЬ «БУНТАРЯ».

СПОЧАТКУ ПРАВИТЕЛЬ ЖАХЛИВО РОЗСЕРДИВСЯ І ХОТІВ ПІТИ ТА РОЗІБРАТИСЯ З ЦИМИ НАХАБАМИ, АЛЕ ПОТІМ ЗУПИНИВСЯ, ЗГАДАВШИ СЛОВА МУДРЕЦЯ. ВІН СТАВ ВСЕ БІЛЬШЕ СПОСТЕРІГАТИ ЗА ЛЮДЬМИ І З ПОДИВОМ СТАВ ПОМІЧАТИ ТУ НАПРУГУ, ТО ЗЛІСТЬ, ТУ НУДЬГУ, ЩО ХОВАЄТЬСЯ ПІД ЗОВНІШНІМ СПОКОЄМ І ПРИВІТНІСТЮ. ЗРЕШТОЮ ПРАВИТЕЛЬ УСВІДОМИВ, ЩО ПІТЬМА ДІЙСНО НЕПОМІТНО ОТОЧИЛА ВСЕ І ВСІХ. ВІН БЕЗУСПІШНО НАМАГАВСЯ ВИПРАВИТИ СИТУАЦІЮ, АЛЕ ВСЕ НЕМОВ СТАВАЛО ЩЕ ГІРШЕ. З УСІХ БОКІВ «СПЛИВАЛИ» ВСЕ НОВІ МАЛОПРИЄМНІ ПОДРОБИЦІ.

ПРАВИТЕЛЬ ВІДПРАВИВСЯ ДО МУДРЕЦЯ ЗА ПОРАДОЮ. ТІЛЬКИ ТЕПЕР ВІН ПОВОДИВСЯ ЗОВСІМ ІНАКШЕ, ПРОПАЛА ГОРДОВИТІСТЬ І ГОРДИНЯ.

ТИ МАВ РАЦІЮ, МУДРА ЛЮДИНА, — ПОЧАВ СВОЮ ПРОМОВУ ПРАВИТЕЛЬ. — ТЕМРЯВА ОТОЧИЛА МОЄ МІСТО. ТЕПЕР Я БАЧУ ЇЇ ВСЮДИ, КУДИ НЕ ПОДИВЛЮСЯ. ВОНА СТАЛА ПОВНІСТЮ ПОМІТНОЮ. Я ПЕРЕБУВАВ В АБСОЛЮТНОМУ НЕВІДАННІ. ЩЕ ТРОХИ, І ПРИЙДЕ КІНЕЦЬ ВСЬОМУ. ЩО МЕНІ РОБИТИ?

ДРУГИЙ РАЗ ТИ ПРИХОДИШ ДО МЕНЕ ЗА ТИМ ЖЕ, ЩО І В ПЕРШИЙ, — ВІДПОВІВ МУДРЕЦЬ, ПОДИВИВШИСЬ НА ЧОЛОВІКА ЯКИМОСЬ СЕРЙОЗНИМ, ГЛИБОКИМ ПОГЛЯДОМ. — ТИ ХОЧЕШ, ЩОБ Я ПОГОДИВСЯ З ТОБОЮ. ПЕРШИЙ РАЗ ТИ ВВАЖАВ, ЩО СПРАВИ В ТВОЄМУ МІСТІ ЙДУТЬ ПРЕКРАСНО, І ХОТІВ ПОЧУТИ ВІД МЕНЕ ПОХВАЛУ. ЗАРАЗ ТИ ДУМАЄШ, ЩО ВСЕ ЙДЕ ГІРШЕ НІКУДИ, І ЗНОВУ ЧЕКАЄШ, ЩО Я ПОГОДЖУСЯ З ЦИМ І ПОЧНУ ТЕБЕ ВТІШАТИ І ДАВАТИ ПОРАДИ.

— АЛЕ Я Ж СТАВ ПОМІЧАТИ ВСЕ ЗЛО, ЯКЕ БУЛО ПРИХОВАНО, — СКАЗАВ ПРАВИТЕЛЬ. -А ТЕПЕР ЙОГО СТАЄ ВСЕ БІЛЬШЕ І БІЛЬШЕ.

— А ОСЬ ТУТ Я НЕ ПОГОДЖУСЯ З ТОБОЮ, — ВІДПОВІВ МУДРЕЦЬ. — ТОМУ ЩО НАСПРАВДІ ЗАРАЗ ВСЕ НЕ ТАК ВЖЕ Й ПОГАНО.

— АЛЕ ЧОМУ? — ЗДИВОВАНО ВИГУКНУВ ЧОЛОВІК. — ПОЯСНИ МЕНІ. ПРОШУ ТЕБЕ!

СКАЖИ МЕНІ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, КОЛИ ПІТЬМУ СТАЄ ВИДНО? — ЗАПИТАВ ЙОГО МУДРЕЦЬ. — КОЛИ ЗЛО СТАЄ ПОМІТНИМ?

— КОЛИ ПОЧИНАЄШ УСВІДОМЛЮВАТИ ЙОГО, ЗВЕРТАЄШ НА НЬОГО УВАГУ? — СПРОБУВАВ ВІДПОВІСТИ НА ПИТАННЯ-ЗАГАДКУ ПРАВИТЕЛЬ.

— ВІРНО, — СКАЗАВ МУДРЕЦЬ. — АЛЕ ЦЕ НЕ НАЙГОЛОВНІШЕ. ТЕМРЯВА СТАЄ ПОМІТНОЮ ЛИШЕ ЗА ОДНІЄЇ УМОВИ: КОЛИ В СВІТІ СТАЄ БІЛЬШЕ СВІТЛА.

ПРАВИТЕЛЬ ХОТІВ БУЛО ЩОСЬ СКАЗАТИ, АЛЕ РАПТОВО ЗУПИНИВСЯ І ДОВГО ДИВИВСЯ НА МУДРЕЦЯ. ВІН ЩОСЬ ЗРОЗУМІВ, АЛЕ, ЗДАВАЛОСЯ, ЩО НІЯК НЕ МІГ В ЦЕ ПОВІРИТИ.

— КОЛИ ТИ ПОЧАВ ПОМІЧАТИ ТЕМРЯВУ, ТО ДОДАВ У СВІТ СВІТЛА, — ПРОДОВЖИВ МУДРЕЦЬ. —
ТІЛЬКИ НА ЙОГО ТЛІ ВОНА СТАЄ ПОМІТНОЮ. І ЧИМ БІЛЬШЕ ТИ ЇЇ БАЧИШ, ЗНАЧИТЬ, ТИМ БІЛЬШЕ СТАЄ СВІТЛА НАВКОЛО. ЗЛО І ПІТЬМА НАЙБІЛЬШ МОГУТНІ ДО ТИХ ПІР, ПОКИ ВОНИ НЕ ВИЯВЛЕНІ. БУДУЧИ ПОМІЧЕНИМИ, ВОНИ ВТРАЧАЮТЬ СВОЮ СИЛУ.
Метки: Світло, зло, пітьма, 7381ак
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Андрій Крупко
Войти
facebook.com
Присоединяйтесь к нам, и
узнавайте самые интересные новости мира и вдохновляйтесь каждый день!
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!