Мне подарили

10:07 24.01.2017
Андрій Крупко опубликовал запись в сообщество Наш мир

КУДИ ЗНИКАЮТЬ СИЛИ?!(ПРИТЧА)

Фотография
В ОДНОМУ МІСТІ ЖИВ ЗВИЧАЙНІСІНЬКИЙ ЧОЛОВІК. ВІН ВІВ НІЧИМ НЕ ПРИМІТНЕ І ШВИДШЕ ПАСИВНЕ ЖИТТЯ: МАЛО З КИМ СПІЛКУВАВСЯ, НЕ РОБИВ РІШУЧИХ ДІЙ І НІКОЛИ НЕ ЙШОВ НА РИЗИК. ЧОЛОВІКА НАЙЧАСТІШЕ БАЧИЛИ ГУЛЯЮЧИМ В ПОВНІЙ САМОТІ ВНАЙБЛИЖЧОМУ ЛІСІ, ЯКИЙ РОЗТАШОВУВАВСЯ НА ОКОЛИЦІ МІСТА.

ЦЯ ЛЮДИНА НЕ ВИЯВЛЯЛА АКТИВНОСТІ НІ В ЧОМУ, ТАК ЯК ПОСТІЙНО ЧЕКАЛА ДОПОМОГИ ЗЗОВНІ. ІНШІ ЛЮДИ, РОДИЧІ, ДРУЗІ, ОБСТАВИНИ, ВИПАДОК, БОГ, — ЧОЛОВІК ВВАЖАВ, ЩО ЙОМУ ВСІ ПОВИННІ ДОПОМАГАТИ І ПІДТРИМУВАТИ. ЗВИЧАЙНО Ж, РІДНІ, БЛИЗЬКІ ТА ДРУЗІ НАМАГАЛИСЯ ЙОГО ВСІЛЯКО ПІДТРИМАТИ. АЛЕ З КОЖНИМ РАЗОМ ЧОЛОВІКУ, ЗДАВАЛОСЯ, ЩО ВІН ВСЕ МЕНШЕ І МЕНШЕ РОБИВ ЩО-НЕБУДЬ САМ. ВІН НЕМОВ ВТРАТИВ ВСЯКУ ВІРУ В СЕБЕ І СВОЇ СИЛИ І ВИМАГАВ ДОПОМОГИ З НАЙМЕНШОГО ПИТАННЯ.

ОДНОГО РАЗУ ЧОЛОВІК ЗАХВОРІВ, У НЬОГО ПОЧАЛО ВІДНІМАТИ РУКИ. ВІДЧУВШИ СЕБЕ АБСОЛЮТНО БЕЗПОРАДНИМ, ВІН ТЕПЕР ПРОСТО СИДІВ УДОМА І ПЕРЕСТАВ ВЗАГАЛІ ЩО-НЕБУДЬ РОБИТИ. ХВОРОБА І НЕ ДУМАЛА ЙТИ. НІЯКІ ЛІКИ НЕ ДОПОМАГАЛИ. ОСТАННІЙ З ЛІКАРІВ, НА ДОПОМОГУ ЯКОГО ВСІ СПОДІВАЛИСЯ, ЛИШЕ РОЗВІВ РУКАМИ І ПОРАДИВ ЗВЕРНУТИСЯ ДО ОДНОГО ЗНАХАРЯ, ЯКИЙ ЖИВ В ЛІСІ ПОРУЧ З МІСТОМ.

ВІДШУКАТИ БУДИНОЧОК ЗНАХАРЯ ВИЯВИЛОСЯ ЗОВСІМ НЕСКЛАДНО. РІДНИХ ЗУСТРІВ СИВОЧОЛИЙ СТАРИЙ. ВІН МОВЧКИ ВИСЛУХАВ РОЗПОВІДЬ І ЇХ ПРОХАННЯ ПРИЙТИ ПОДИВИТИСЯ ЧОЛОВІКА ДО НИХ ДОДОМУ. «НЕХАЙ САМ ПРИХОДИТЬ. НОГИ-ТО У НЬОГО НЕ ВІДМОВИЛИ ! І НЕХАЙ ПРИЙДЕ ДО МЕНЕ ОДИН. »

НА НАСТУПНИЙ ДЕНЬ ПОНИКЛА ФІГУРА ЧОЛОВІКА ПОВІЛЬНО РУХАЛАСЯ ВЗДОВЖ ЛІСУ, НАБЛИЖАЮЧИСЬ ДО МАЛЕНЬКОГО БУДИНОЧКА ЗНАХАРЯ. СЛАБКИМИ РУКАМИ ЧОЛОВІК СПРОБУВАВ ПОСТУКАТИ В ДВЕРІ, АЛЕ НІЧОГО НЕ ВИХОДИЛО. ТУТ ДВЕРІ ВІДЧИНИЛИСЯ САМІ, СТАРЕЦЬ ВЖЕ ЧЕКАВ ЙОГО.

— ДОБРЕ, ЩО ПРИЙШОВ САМ, — СКАЗАВ ЗНАХАР. — ПРОХОДЬ.

РУКИ ЗОВСІМ МЕНЕ НЕ СЛУХАЮТЬСЯ, — ПОЧАВ РОЗПОВІДЬ ЧОЛОВІК. — НІХТО З ЛІКАРІВ НЕ ЗМІГ МЕНІ ДОПОМОГТИ.

— ЧОМУ Ж ТИ ДУМАЄШ, ЩО Я ДОПОМОЖУ ТОБІ? — БАГАТОЗНАЧНО ЗАПИТАВ СТАРЕЦЬ.

— Я ВЖЕ НЕ ЗНАЮ, ДО КОГО ЗВЕРТАТИСЯ, — СКАЗАВ ЧОЛОВІК. — ТИ — МОЯ ОСТАННЯ НАДІЯ.

— ОСЬ ЩО Я СКАЖУ ТОБІ, — ВІДПОВІВ ЗНАХАР. — Я НЕ ЗМОЖУ ТОБІ ДОПОМОГТИ... АЛЕ Є ЛИШЕ ОДНА ЛЮДИНА, ЯКА ЗДАТНА НА ЦЕ.

— ХТО Ж ВОНА? — З БЛАГАННЯМ ЗАПИТАВ ЧОЛОВІК.

— ЦЕ ТИ САМ.

ПІСЛЯ ЦИХ СЛІВ НА ХВИЛИНУ ВСТАНОВИЛАСЯ ПОВНА ТИША В БУДИНОЧКУ. НАРЕШТІ, ЧОЛОВІК ПРОДОВЖИВ.

- Я НЕ РОЗУМІЮ, ЯК ЦЕ МОЖЛИВО? — ЗДИВОВАНО ПРОМОВИВ ЧОЛОВІК. — У МОЇХ РУКАХ АБСОЛЮТНО НЕМАЄ СИЛ. ДЕ Ж ЇХ ВЗЯТИ МЕНІ?

— ВСЕ ВІРНО, У ТЕБЕ НЕМАЄ СИЛ, — СКАЗАВ СТАРЕЦЬ. — І СПРАВА ЗОВСІМ НЕ В ТВОЇХ РУКАХ. ПРОСТО ТИ САМ ВІДДАЄШ СВОЇ СИЛИ, ПРИЧОМУ ПОСТІЙНО.

— АЛЕ КОМУ? — ЗДИВУВАВСЯ ЧОЛОВІК.

— УСІМ, ВІД КОГО ЧЕКАЄШ ДОПОМОГИ, — ВІДПОВІВ СТАРЕЦЬ. — РІДНИМ, БЛИЗЬКИМ, ЛІКАРЯМ, ДРУЗЯМ, ВИПАДКОВОСТЯМ І ОБСТАВИНАМ. ТИ ДАРУВАВ ВСІМ СВОЮ СИЛУ, НЕ ДИВНО, ЩО РУКИ ПЕРЕСТАЛИ ТЕБЕ СЛУХАТИСЯ. ТАК ВОНИ ТОБІ ПРОСТО ПЕРЕСТАЛИ БУТИ ПОТРІБНИМИ, АДЖЕ ВСЕ НАВКОЛО РОБИТЬСЯ ЗА ТЕБЕ.

— ТА ЩО ТИ ТАКЕ КАЖЕШ! — ВИГУКНУВ ЧОЛОВІК, ГНІВНО ПІДНЯВШИ РУКИ ВГОРУ. — Я ВИКОНАВ СКЛАДНИЙ ШЛЯХ СЮДИ ОДИН, ЩОБ ПОЧУТИ ЦЕ! ..

— ЩО Ж, МАБУТЬ ВСЕ НЕ ТАК ВЖЕ Й ПОГАНО, — СКАЗАВ СТАРЕЦЬ, ДИВЛЯЧИСЬ НА ЖЕСТИ СПІВРОЗМОВНИКА. — БАЧУ, СИЛА ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ТВОЇХ РУК.

ЧОЛОВІК ЗДИВОВАНО ГЛЯНУВ НА СВОЇ ПІДНЯТІ РУКИ, ЯКІ ДО ТОГО БЕЗСИЛО ВИСІЛИ. ВІН МІГ ЇХ ТЕПЕР ВІЛЬНО ОПУСКАТИ І ПІДНІМАТИ, ВОРУШИТИ ПАЛЬЦЯМИ.

КОЛИ ПЕРЕСТАЄШ ЧЕКАТИ ДОПОМОГИ ВІД ІНШИХ, СИЛИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ, — ЗАДУМЛИВО ПРОМОВИВ СТАРИЙ.
Метки: психологія, емоції, стосунки, 7381ак
10:01 24.01.2017
Андрій Крупко опубликовал запись в сообщество Наш мир

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАЗЕМЛЕННЯ...

Фотография
ЯКЩО ОСНОВНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ЗАЗЕМЛЕННЯ — ЦЕ ЗАХИСТ ЗОВНІШНЬОГО ОБ'ЄКТА (ТУТ СКОРІШЕ НАВІТЬ СУБ'ЄКТА) ВІД РОЗРЯДУ СТРУМУ ПРИ ЗІТКНЕННІ, ТО ПРИ ПСИХОЛОГІЧНОМУ ЗАЗЕМЛЕНІ ЗАХИСТУ ПОТРЕБУЄ САМ СУБ'ЄКТ. СТРЕСИ, КРИЗИ, КАТАСТРОФИ ТА ІНШІ ПОТРЯСІННЯ — ЦЕ СЕРЙОЗНА ПЕРЕВІРКА ДЛЯ ВНУТРІШНЬОЇ ОСНОВИ ЛЮДИНИ. ЯКЩО ВОНА В ДОСТАТНІЙ МІРІ ЗАЗЕМЛЕНА, ТО, БУДЕ З НАСМІШКОЮ РОЗМОВЛЯТИ З «ВОВКОМ» ЖИТТЄВИХ ТРУДНОЩІВ ЧЕРЕЗ МІЦНІ ДВЕРІ СВОГО БУДИНКУ-ФОРТЕЦІ.

ЯКІ Ж ОСОБИСТІСНІ РИСИ ДОЗВОЛЯЮТЬ СТІЙКО ПЕРЕНОСИТИ ТРУДНОЩІ І НЕ ВТРАЧАТИ ГРУНТУ ПІД НОГАМИ?

1.ПЕРСПЕКТИВНЕ МИСЛЕННЯ.

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З ЧАСОМ — ЦЕ ОКРЕМА І ДУЖЕ ЦІКАВА ТЕМА. УМІННЯ БУТИ «ТУТ І ЗАРАЗ», БЕЗУМОВНО, ВАЖЛИВЕ, АЛЕ ЦЕ НАВРЯД ЧИ ДОПОМОЖЕ В ВАЖКІ ЧАСИ. КОЛИ ДВА БРАТА-ПОРОСЯ ПУСТУВАЛИ, НЕ БАЖАЮЧИ НАВІТЬ ДУМАТИ ПРО ЗИМУ, ЇХ МУДРИЙ БРАТ ВСЕ РЕТЕЛЬНО ПРОДУМУВАВ І ЗАДОВГО ПОЧАВ ПІДГОТОВКУ. ЯК НЕ ПАРАДОКСАЛЬНО ЗВУЧИТЬ, АЛЕ ЗАВЧАСНІ РОЗДУМИ ПРО ТРУДНОЩІ — ЦЕ НЕ ОЗНАКА НЕГАТИВНОГО МИСЛЕННЯ, А ЦІЛКОМ СЕРЙОЗНИЙ НАВИК ПСИХОЛОГІЧНО ЗАЗЕМЛЕНОЇ ЛЮДИНИ. БУДЬ-ЯКИЙ ФУНДАМЕНТ, ЯК МАТЕРІАЛЬНИЙ, ТАК І МЕНТАЛЬНИЙ ПОТРЕБУЄ СЕРЙОЗНОЇ І РЕТЕЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ І ОПРАЦЮВАННЯ.

2.РЕАЛІСТІЧНІСТЬ ПЛАНІВ.

ОДНІЄЮ З ОЗНАК ВІДСУТНОСТІ ЗАЗЕМЛЕННОСТІ Є НЕАДЕКВАТНА ОЦІНКА ВЛАСНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ. ЗВІДСИ — ПОЯВА НЕРЕАЛЬНИХ ПЛАНІВ, ЯКІ НАСПРАВДІ Є ВАЖКО ЗДІЙСНЕННИМИ. НЕРІДКО БАГАТЬОМ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО У НИХ В ДОБІ НЕ 24 ГОДИНИ, А 26 АБО НАВІТЬ 30-40.

3.ПОЗІТІВНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЗМІН.

КОЛИ ЛЮДИНА НІЧОГО НЕ ХОЧЕ МІНЯТИ І РОКАМИ ХОДИТЬ ПО КОЛУ, ДОТРИМУЮЧИСЬ ЗВИЧНОГО МАРШРУТУ, ТО, ХОЧ БИ ЯКИЙ БУВ У НЬОГО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФУНДАМЕНТ, РАНО ЧИ ПІЗНО В НЬОМУ З'ЯВЛЯТЬСЯ ТРІЩИНИ. ВАРТО ПРИЙНЯТИ НЕМИНУЧІСТЬ ЗМІН, ЯКОЮ БИ БЕЗГЛУЗДОЮ ДУМКА ПРО НИХ НЕ ЗДАВАЛАСЯ В ДАНИЙ МОМЕНТ. ЯКЩО ЗАРАЗ ЛІТО, ТО ЦЕ ЗОВСІМ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ВОНО БУДЕ ТРИВАТИ ВІЧНО, І КОЛИ-НЕБУДЬ НЕ НАСТАНЕ ЗИМА.

4.УМІННЯ БУДУВАТИ МІЦНІ І ТЕПЛІ ВІДНОСИНИ.

ЩЕ ОДНИМ «СЕКРЕТОМ» ТИХ, ХТО МІЦНО ЗАЗЕМЛЕНИЙ В ЖИТТЯ, БУДЕ ВМІННЯ БУДУВАТИ МІЦНІ ВІДНОСИНИ З ЛЮДЬМИ. ЯКЩО ЗНАЄШ, «КУДИ БІГТИ» І ДО КОГО ЗВЕРНУТИСЯ, ТО СКЛАДНІ ЧАСИ МОЖУТЬ ЗДАТИСЯ НЕ ТАКИМИ ВЖЕ Й СТРАШНИМИ. ІНОДІ ЦЕ МОЖЕ ВИЯВИТИСЯ ЧИ НЕ ЄДИНОЮ НИТОЧКОЮ. .

....ЩЕ ОДНА ЯКІСТЬ, БЕЗ ЯКОЇ ВНУТРІШНІЙ ФУНДАМЕНТ БУДЕ НЕПОВНИМ. ЦЕПОЗИТИВНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ І, ЯК НАСЛІДОК, ВІРА В СЕБЕ І СВОЇ МОЖЛИВОСТІ. ЯКЩО МИ МОЖЕМО ВІДОКРЕМИТИ ЗОВНІШНІ ОБСТАВИНИ, НЕХАЙ НАВІТЬ І НЕСПРИЯТЛИВІ ВІД ВЛАСНОГО ЯДРА З ЦІННОСТЕЙ, ПЕРЕКОНАНЬ І ОСОБИСТІСНОГО СПРИЙНЯТТЯ, ТО ЗДАТНІ ЗБЕРЕГТИ ВНУТРІШНЮ СТІЙКІСТЬ В СКЛАДНІ МОМЕНТИ. В ЦЬОМУ ВИПАДКУ МИ ЗБЕРЕЖЕМО САМОПОВАГУ І НЕ СТАНЕМО ЗВИНУВАЧУВАТИ СЕБЕ. І ЗМОЖЕМО В БЕЗВИХІДНІЙ СИТУАЦІЇ ПРОЯВИТИ ГНУЧКІСТЬ.
Метки: психологія, емоції, стосунки
09:47 24.01.2017
Андрій Крупко опубликовал запись в сообщество Наш мир

ЩО ХОВАЄ МАСКА "МАЧО"!

Фотография
ТАКІ ЧОЛОВІКИ БОЯТЬСЯ БУТИ ПУБЛІЧНО ПРИНИЖЕНИМИ ЖІНКОЮ. ЇХ ЛЯКАЄ САМА ДУМКА, ЩО ВОНА ВІДНІМЕ У НИХ СВОБОДУ, БУДЕ КРИТИКУВАТИ І НЕ СТАНЕ ПОВАЖАТИ. ТАКИМ ЧИНОМ, ВОНИ СТВОРЮЮТЬ НАВКОЛО СЕБЕ ТАКЕ СЕРЕДОВИЩЕ, В ЯКОМУ, НА ЇХНЮ ДУМКУ, ЦЬОГО НЕ СТАНЕТЬСЯ.

ЙМОВІРНО, ЧОЛОВІК СТАЄ «МАЧО», БО В ЙОГО РОДИНІ ГОЛОВНОЮ БУЛА МАМА, АБО Ж ЙОГО БАТЬКО БУВ СЛАБАКОМ, ПРИНИЖЕНИМ ЖІНКОЮ, ТОМУ ВІН ТВЕРДИВ СВОЄМУ СИНОВІ, ЩОБ ТОЙ ОСТЕРІГАВСЯ ЖІНОК, ТРИМАВ ЇХ БОСИМИ І ВАГІТНИМИ, ЩОБ ВОНИ НЕ ЗМОГЛИ ВТЕКТИ. ЩОБ НЕ ДОЗВОЛЯВ ЖІНЦІ ПРАЦЮВАТИ. ЯКЩО ВОНА ПОЧНЕ ЗАРОБЛЯТИ, ЧОЛОВІК ЇЙ БУДЕ НЕ ПОТРІБЕН.

ВИХОДИТЬ, ЩО НАСПРАВДІ МАЧО — ЦЕ МАЛЕНЬКИЙ ХЛОПЧИК, ЯКИЙ БОЇТЬСЯ ЖІНОК, АЛЕ ХОЧЕ ТРИМАТИ ЇХ НА ПОВІДКУ, ПРИ ЦЬОМУ ПОКАЗУЮЧИ СВОЮ НАГРАНУ СУВОРІСТЬ І ЖОРСТКІСТЬ.

«СПРАВЖНЬОГО ЧОЛОВІКА» НЕ ЛЯКАЮТЬ ЖІНКИ. ВІН ЗНАЄ, ЩО НІКОЛИ НЕ ВТРАТИТЬ СВОЇХ ПОЗИЦІЙ. ЖІНКИ БУДУТЬ ПЕРЕВІРЯТИ ЙОГО ЧАС ВІД ЧАСУ, БУДУТЬ СКАРЖИТИСЯ, ОБРАЖАТИСЯ, ДОРІКАТИ, ЩОБ ПЕРЕВІРИТИ, НАСКІЛЬКИ З НИМ БЕЗПЕЧНО. ЇМ НЕОБХІДНО ВСЕ ЦЕ, ЩОБ ВІДЧУТИ, ЩО ЇХ ЛЮБЛЯТЬ І ЦІНУЮТЬ, НЕ ДИВЛЯЧИСЬ НА МІНЛИВИЙ НАСТРІЙ.

ЯКЩО ЧОЛОВІК «СПРАВЖНІЙ», ДЛЯ НЬОГО НЕ БУДЕ ПРИНИЖЕННЯМ, ЯКЩО ЖІНКА РАПТОМ НА НЬОГО ПІДВИЩИТЬ ГОЛОС. ВІН, ЙМОВІРНО, ПРИПУСТИТЬ, ЩО ТАК ВОНА ПЕРЕВІРЯЄ СВОЇ ГОЛОСОВІ ЗВ'ЯЗКИ АБО ЩОСЬ В ЦЬОМУ РОДІ. ТАКИЙ ЧОЛОВІК ЗНАЄ, ЩО У НЬОГО ДОСТАТНЬО СИЛИ, ЩОБ ВПОРАТИСЯ З ПОГАНИМ НАСТРОЄМ СВОЄЇ ЖІНКИ.

ОТЖЕ: ЛЕДІ, ЯКЩО У ВАШОМУ ЖИТТІ Є МАЧО (НЕВАЖЛИВО ЧОЛОВІК ЦЕ ЧИ КОХАНЕЦЬ), ПЕРШЕ, ЩО ВАМ НЕОБХІДНО ЗРОБИТИ — ПЕРЕСТАТИ БОЯТИСЯ І ДУМАТИ, ЩО ЧОЛОВІКА ПОТРІБНО КОНТРОЛЮВАТИ. ВІДПУСТІТЬ ПОВОДОК. НАЙГІРШЕ, ЩО МОЖЕ СТАТИСЯ — ВІН ТРОХИ ПОБІГАЄ НАВКОЛО, ОБНЮХАЄ КІЛЬКА ДУП, ПРИБІЖИТЬ ДОДОМУ І СТАНЕ ПУДЕЛЕМ.
Метки: психологія, емоції, стосунки
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Андрій Крупко
Войти
facebook.com
Присоединяйтесь к нам, и
узнавайте самые интересные новости мира и вдохновляйтесь каждый день!
Спасибо, но больше не показывайте мне это окно!